Георг Фрідріх Бернхард Ріман

Георг Фрідріх Бернхард Ріман

1826 -1866

 Народився 17 вересня 1826 в сім’ї бідного пастора, він був другим з шести дітей. Його мати рано померла. З ранніх років хлопчик демонстрував приголомшливі математичні здібності і неймовірні успіхи в рахунку, однак дитиною він був сором’язливою і пережив чимало нервових зривів. Він був патологічно боязким і страждав від боязні перед публічними виступами. У середній школі Ріман ретельно вивчає Біблію, проте його незмінно тягне до математики. У 1846 р, у віці 19 років, Ріман починає вивчати теологію і філологію, маючи намір стати священиком, але його вчитель Гаусс, приголомшений здібностями юнака до математики, радить йому залишити теологічну стезю і зосередити зусилля на точних науках. У 1854 р. відбулася його перша лекція, яка окреслила область геометрії Рімана, що лежить в основі загальної теорії відносності Ейнштейна. У 1857 р, в Геттінгенському університеті робиться спроби привласнити вченому особливе професорське звання. І, хоча спроби не закінчуються успіхом, вони відкривають перед Ріманом перспективу стабільного заробітку. У 1859 р, все в тому ж Геттінгені, Рімана підвищують на посаді до глави відділення математики, і в тому ж році його обирають членом-кореспондентом Берлінської академії наук. Новоспечений член-кореспондент представляє Академії свою доповідь «Визначення числа простих чисел, менших даної величини», який стане ключовим у розвитку теорії чисел. Ріман також є одним із перших, хто застосував систему вимірювань вище трьох-і чотирьох мірних вимірювань для пояснення фізичної реальності. У 1866 р, в результаті зіткнення армій Пруссії і Ганновера в ході Австро-пруської війни, Ріман змушений тікати з Геттінгена. Інноваційні праці Рімана заклали основу сучасної математики і різних дослідницьких областей, включаючи математичний аналіз і геометрію. Його роботи знайшли застосування в теоріях алгебраїчної геометрії, геометрії Рімана і теорії комплексного різноманіття. Ріман також зробив ряд поворотних відкриттів в теорії «дійсного аналізу». Він ввів «інтеграл Рімана», знайдений за допомогою «сум Рімана», і вивів теорію тригонометричних рядів, відмінну від рядів Фур’є — перший крок на шляху до теорії узагальнених функцій, а також визначив «діфферінтеграл Рімана-Ліувілля». Багато зробив Ріман і для розвитку сучасної аналітичної теорії чисел. Він ввів «дзета — функцію Рімана» і пояснив її значення для розуміння розподілу простих чисел. Він також висунув ряд припущень про властивості дзета-функції, одними з яких є знамениті «гіпотези Рімана». Наставник Рімана, Гаусс, в 1853 р радить йому писати «Habilitationsschrift» (докторську дисертацію) з основ геометрії. Після кількох місяців роботи, Ріман висуває власну теорію багатовимірних просторів і в 1854 р. читає в Геттінгені лекцію, відому під назвою  «Про гіпотези, що лежать в основах геометрії». Вона видається в 1868 р., тобто через два роки після вимушеної втечі Рімана з рідного міста, і робить фурор в світі математики. Теорія була визнана одним з найбільш значущих досягнень в геометрії. У червні 1862 р Ріман одружується на Елізі Кох. Народжена в родині дочка була їх єдиною дитиною. Восени 1866 р Ріман підхоплює сильну застуду, яка переросла в невиліковну форму туберкульозу. Відбувається це під час подорожі Рімана з дружиною і трирічною дочкою по Італії. Ріман помер 20 липня 1866 в Італії від туберкульозу у віці неповних 40 років.